На Рівненщині відтворюють архаїчний одяг

23 грудня

Майстрині з Радивилова реконструювали чоловічий серпанковий костюм. Такий одяг — явище унікальне. Його вважають вершиною ткацького мистецтва. Ця тканина була відома здавна. Намітки з неї були поширені на теренах всієї України, а ось такий одяг шили тільки на Волині. Саме тому серпанок можна вважати візитівкою регіону, його брендом, пояснює керівник громадської організації «Центр дослідження і відродження Волині» Володимир Дзьобак.
Ткацтво як ремесло було чи не найпоширенішим, розповідають етнографи. Станок стояв у кожній хаті. А ткати вміла кожна дівчинка 9–10 років, адже повинна була подбати про своє придане. Серпанкове полотно — з особливого льону. Його називали лущик або великольон, який потрібно було зібрати до того, як висиплеться насіння. Лишень тоді виходила тонка, майже прозора, нитка. Одяг із такої тканини міг передаватися від матері до доньки. Це було весільне вбрання, яке також носили на великі свята, а ще в ньому виходили на жнива.
Серпанковий одяг носили переважно жінки. Однак майстриням за старовинним зразком вдалося відтворити чоловічий костюм.«Шукали його доволі довго. Нас запевняли, що чоловічого одягу з серпанку нема. А потім майже випадково вдалося натрапити на нього в музеї», — розповідає Володимир Дзьобак.
Нещодавно проект «Волинський серпанок» презентували в Києві у Музеї Івана Гончара.

    Туристичні об’єкти

  • Історичні об’єкти
  • Культурологічні об’єкти
  • Сакральні об’єкти
  • Екологічні об’єкти
  • Активні об’єкти

Інфраструктурні об’єкти

Радiус пошуку
Прокласти маршрут