В історичному центрі Бердичева здалеку видно сірий купол верхнього костелу монастиря кармелітів босих. Для непідготовлених туристів величезний комплекс Бердичівського замку стає справжнім відкриттям: таку барочну розкіш звичніше бачити у Львові, Відні чи Римі. Для парафіян римо-католицької церкви Санктуарій у Бердичеві – фінальна точка паломницького маршруту до чудотворної ікони та головного відпустового місця України.
- 1. Щира подяка за визволення з полону
- 2. Розкіш бароко у центрі Бердичева
- 3. Дві коронації чудотворної бердичівської ікони
- 4. Головний Санктуарій римо-католиків України
Щира подяка за визволення з полону
На початку XVII століття, за часів воєн польської корони з козаками та татарами, молодий польський магнат Януш Тишкевич кілька разів відповідав за переговори та підготовку договорів протиборчих сторін. Часи були неспокійні; дипломатичний імунітет часто ігнорувався. Так і опинився амбітний польський посол Тишкевич у татарському полоні. Багатію Янушу пощастило: рідні сестри за допомогою ченців-посередників зуміли домовитись з викрадачами про викуп. Тишкевича повернули на батьківщину цілим і неушкодженим.
На вдячність за чудовий порятунок 1630 року Януш дає обітницю збудувати монастир та передати святим отцям фамільну коштовність: старовинний образ Божої матері. Запис про дар магната зберігся в архівах Люблінського трибуналу. Щоб ченці не відволікалися від молитов, на утримання монастиря завбачливий Тишкевич подарував додатково село Скралівку та зобов'язався щорічно виплачувати монастирю гроші на підтримку у розмірі 1800 злотих.
Обіцянку магнат та фактичний власник Бердичева дотримав: подарував ордену босих кармелітів землі на високому березі річки Гнилоп'ять та профінансував будівництво замку (кляштора) та костелу. Першу літургію у нижньому костелі відслужили у 1642 році. Головним скарбом храму стала подарована Тишкевичем чудотворна ікона Божої матері.
Через шість років костел та замок було зруйновано під час повстання Максима Кривоноса. Ікону кармеліти врятували: до 1721 року образ Божої Матері зберігався у відомому львівському жіночому монастирі кармеліток босих. Така тривала відсутність ікони на рідному місці викликана багаторічними судовими спорами (32 роки!) за землі та руїни замку між орденом кармелітів та спадкоємцями Януша Тишкевича. Лише 1717 року Люблінський трибунал визнав законними права монастиря на територію замку.
Розкіш бароко у центрі Бердичева
Грошей на будівництво нового монастирського комплексу кармеліти не пошкодували. За задумом військового інженера та архітектора Яна де Вітте у Бердичеві збудували не просто черговий костел, а звели міцний оборонний комплекс із високими мурами та майданчиками для гармат. Костел будували на місці старого комплексу, частина приміщень нижнього костелу із санктуарієм інтегрована у новий комплекс. Новий костел освятили 1754 року. Свою оборонну функцію Бердичівський замок гідно виконав: після численних воєн та пограбувань більшість старовинних стін збереглася у первинному стані.
Паралельно із бердичівським комплексом де Вітте розробляє проект всесвітньо відомого Домініканського собору у Львові. І, напевно, проводить чимало часу в бесідах з Бернардом Меретином, автором львівського храмового комплексу Св. Юра: експерти знаходять десятки збігів в архітектурних та інженерних рішеннях двох грандіозних монастирських комплексів. Так, у Бердичеві з'явився замок-санктуарій, який по праву вважають шедевром європейського бароко.
Дві коронації чудотворної бердичівської ікони
Десятиліттями кармеліти скрупульозно записували всі факти чудотворної допомоги віруючим після молитви біля ікони Божої Матері у Бердичеві. На подяку за чудеса за традицією католицької церкви ікону вирішили коронувати. У 1756 р. біля Бердичівського замку на грандіозну церемонію коронації ікони зібралося понад 50 тисяч віруючих. Корону з дорогоцінним камінням подарував папа римський Бенедикт XIV.
На початку ХІХ століття монастир неодноразово грабували війська різних країн. Дорогоцінна корона та подарунки віруючих були вкрадені; ікону ченці дивом зберегли. 1854 року відбулася повторна коронація ікони. Нова окраса була надіслана з Ватикану за вказівкою папи Пія IX. На жаль, 1941 року бердичівський санктуарій згорів повністю разом із іконою. Подарований Янушем Тишкевичем оригінальний образ було втрачено назавжди. У наші дні перед віруючими представлено копію Божої Матері Бердичівської, яку 1998 року освятив папа Іван Павло ІІ.
Головний Санктуарій римо-католиків України
Санктуарій – це не просто храмовий комплекс. Санктуарій – храм, що побудований на священній землі; важливе для прочан місце сили, чудес, вшанування святинь. Повіками санктуарії мали право недоторканого притулку; у санктуарії переховувалися від переслідування влади та політичних опонентів десятки членів королівських та шляхетних родин, вчені та письменники.
Сьогодні у Бердичівському замку офіційно знаходиться Всеукраїнський Санктуарій Матері Божої Святої Скапулярії. Статус Всеукраїнського храму отримав у 2011 році. Сюди по відпущення гріхів стікаються тисячі віруючих.
Остання частина назви храмового комплексу знайомить віруючих із традиціями ордена кармелітів босих. Скапулярій – особливий символ даних обітниць та віри. У ченців це обов'язкова частина вбрання. Віруючі за обітницею мають право носити малий скапулярій – два шматочки матерії або медальйони, які з'єднані міцним шнуром.
Бердичівський замок та Санктуарій – справжнє місце сили та унікальний архітектурний комплекс у стилі бароко. Подорожуйте Україною. Відкривайте для себе історію, в якій сплітається воєдино віра та амбіції поколінь талановитих людей.