Знайомі зі школи образи найзнаменитішої волинської поетеси: легкий нахил голови, вишукане українське вбрання та каскади прикрас на шиї. Розбираємось – які прикраси обирала для фотосесій Леся Українка та як інтегрувати традиційний волинський стиль у сучасні образи.
- 1. Коралі, намиста та пацьорки
- 2. Лічмани та дукачі
- 3. Силянка чи гердан
- 4. Етнічна сучасність волинських прикрас
Коралі, намиста та пацьорки
Постановочні фотосесії у національному вбранні – тренд української творчої інтелігенції кінця XIX: демонстративний виклик імперським амбіціям та данина поваги традиціям предків. На фотографіях Лесі Українки можна знайти всі види традиційних прикрас волинянок.
На цій фотографії Лесі Українці лише 16 років. Шию прикрашають нитки коралів та намист, які були найпопулярнішою прикрасою мешканок Волині.
Коралі – саме так називали здавна на Волині намисто зі шматочків морських коралів, які привозили на місцеві ринки з далекої Венеції. Окрему нитку з коралами називали «разок». Коралі на Волині цінили як потужний оберіг від злих чарів. Окрему нитку з коралами називали «разок». Чим більше «разків» на дівчині, тим менший ризик постраждати від пристріту чи чаклунства.
Корали рожевого та коричневого відтінків коштували у рази дешевше, без зайвих пояснень демонстрували статус дівчини. За народними повір'ями, у здорової жінки корали червоні та блискучі. Якщо потьмяніли та втратили глянець – треба негайно до лікаря. Для дівчат із багатих сімей було цілком нормальним піти на свято з гірляндою із 20-25 разків яскравого червоного кольору.
Обробка та шліфування коралів – процес неймовірно трудомісткий. Ідеальні кульки коралових сучасних намистин у минулому коштували неймовірно дорого. В основному «щирі» (натуральні) коралі робили зі шматочків овальної форми. Якщо на нитку нанизували необроблені корали. невеликі циліндри або трубочки з гострими краями, таке намисто називали колючим.
Подивіться на фотографію Лесі Українки із сестрою Ольгою Косач та Оксаною Старицькою. Для салонної фотосесії дівчата обрали традиційне волинське вбрання та прикраси. На шиї у кожної каскади бус із коралів, бурштину та дутого скла.
Бурштин для Волині – звичний виробний камінь, який зовсім не вважався чимось цінним. Вирізали бурштинові намистини ножем, збирали на міцну нитку з кінського волосу, довжина бурштинових намист часто доходила до пояса. Напівпрозорі шматочки бурштину волинські майстри підбирали за кольором, створювали монохромні композиції з ледь помітним переходом напівтонів. Особливо популярні намиста поєднували бурштинові намистини різного розміру: великі по центру, маленькі біля шиї.
Скляні намиста з дутого скла – найдешевша альтернатива екзотичним для України коралам. Кольорове скло імітувало натуральні корали і гарно блищало. Називали такі намистини лускавками чи надуванцями. У моді також були намиста з напівпрозорого скла, коли крізь намистину добре видно отвір для нитки. За старовинними фотографіями часто складно визначити – які зі рядків зроблені зі справжніх коралів, а які – скляні. Скляні намисто можна розглянути на багатьох фотографіях Лесі Українки.
Намисто з дутого скла, комбінації з коралами чи бісером на Волині називають пацьорками. Каскад рядків – пацьорок одягали на шию або прикріплювали до корсету на кшталт оспіваних Дюма королівських підвісок.
Лічмани та дукачі
Нагрудні прикраси монет характерні для багатьох етнічних груп. Цілі колекції монет носили в імперії Османа, Персії, Індії.
Волинські дівчата обирали два варіанти прикрас із монетами:
- дукачі – монети з отвором;
- лічман – до цілої монети приварювали вушко для стрічки або шкіряного ремінця.
У центральних областях України монета у дукачі була тільки доповненням до розкішного банту. На Волині партію соло виконує саме медальйон; металеву прикрасу прикріплювали до ланцюжка або поєднували з коралами. Саме такий волинський варіант дукача можна побачити на фото Лесі Українки 1888 року. На рядку з овальних коралів центральне місце займає велика монета.
Своєю назвою дукач завдячує дукатам – міжнародному платіжному засобу середньовічної Європи. Справжні дукати із золота 986 проби для прикрас – надто дороге задоволення. На Волині для медальйонів майстри використовували різноманітні медалі або талери Баварського королівства та Авто-Угорської імперії. Штамповані медальйони з різних сплавів для дівчат із небагатих сімей були частиною буденного образу.
Силянка чи гердан
Дві назви традиційних українських прикрас із бісеру та стеклярусу. Різнокольоровий круглий скляний бісер привозили контрабандою з Венеції та Чехії, у музейних експозиціях збереглися прикраси XVI ст. Глянцеві трубочки стеклярусу винайшли французи у XVII столітті, українські майстрині використали їх для створення динамічних композицій, що нагадують гірські водоспади.
Класичний гуцульський гердан нагадує довгу петлю-краватку, її часто продають на сувенірних ринках Карпат та Закарпаття. У Сколівських Бескидах красуні створювали намиста з бісеру, шо нагадували водоспади, їх так і називають – гуки. Лемківські красуні на свята одягали розкішні кризи – намиста-комірці з бісеру, які повністю закривали плечі. У селах Чорногірського хребта Карпат дівчата носили лаконічні смужки із бісеру на шкіряному шнурку.
Для Волині та Галичини характерні силянки круглої форми шириною до 4-6 см, які щільно охоплюють шию на кшталт кольє або чокера. Традиційні волинські силянки відрізняються контрастним поєднанням кольорів квітів. Саме таку силянку-чокер легко розглянути на найвідомішому фотопортреті Лесі Українки. Орнамент типовий волинський: в основі композиції ромби як оберіг добробуту родини.
На портретах поетеси силянка – не єдиний елемент декору; прикраса з бісеру гармонійно доповнюється вишивкою, рядком коралів та скляними намистами.
Етнічна сучасність волинських прикрас
Етнічні модні тренди відродили інтерес українок до традиційних прикрас: народна стилістика Лесі Українки знову у моді. Волинські прикраси чудово адаптуються до сучасних матеріалів, фактур та крою:
- лаконічна кругла силянка ідеально гармонує з офісною сукнею футляром;
- довгий гердан із бісеру та стекляруса або гук с каскадом бісеру вишукано доповнює однотонну водолазку;
- бурштинове намисто – універсальна прикраса будь-якої пори року;
- рядки червоних коралів стильно поєднуються з класичною маленькою чорною сукнею або вишиванкою.
Традиційні волинські прикраси від волинських майстрів легко знайти на сувенірних ринках поблизу Шацьких озер, історичних заповідників, палацових комплексів та замків. Доповніть свою фамільну колекцію прикрасами у стилі Лесі Українки.