Легенди та таємниці п'яти маловідомих замків Хмельниччини

Легенди та таємниці п'яти маловідомих замків Хмельниччини

Казковий замок у Кам'янці-Подільському давно став візитівкою Хмельницької області. Однак ця фортеця – лише один із князівських форпостів на кордоні Волині та Поділля. Щоб краще познайомитися з історичними подіями минулих століть, варто відвідати маловідомі замки Хмельницької області.

Жванецький замок

Руїни Жванецького замку знаходяться поблизу Кам'янця-Подільського на високому березі річки Жванчик. До наших днів найкраще збереглася кам'яна п'ятикутна вежа з арками та бійницями для лучників.

На початку XVII століття за своїми розмірами та оборонними можливостями Жванецький замок не поступався Кам'янець-Подільської фортеці. Саме під Жванцем Богдан Хмельницький два місяці тримав у оточенні польське військо. У часи Хотинської війни у фортеці розташувався 40-тисячний гарнізон гетьмана Петра Сагайдачного. Наприкінці XVII замок був двічі захоплений військами Яна Собеського й занепав. Остаточно фортечні мури та башти були зруйновані через 90 років турецькими військами.

Замки Хмельниччини: Жванецький замок

Про вдале розташування Жванецького замку згадали перед Другою Світовою війною: поряд із вежею зберігся дворівневий ДОТ – бетонна споруда, яка входила до сумнозвісної «Лінії Сталіна». Система оборонних споруд простяглась на 1850 км., від Карелії до Причорномор'я, коштувала тисяч життів. Але в 1940 році після зміни кордонів більшість артилерії та боєкомплекту були переміщені на нову «Лінію Молотова» - приблизно на 300 км. на захід. В результаті стара лінія фактично не виконала своєї функції, німецька армія її легко обійшла.

Замки Хмельниччини: Жванецький замок

Жванецький замок – місце містичне. Навколо безліч карстових порожнин, які стають підступними пастками для безтурботних туристів. Під час вітру карстові порожнечі перетворюються на природний орган: земля гуде на різні голоси. Місцеві жителі розповідають про таємні підземні ходи, які з'єднували Жванецький та Кам'янець-Подільський замки. Найвразливіші мандрівники розповідають про примару дівчини, яка була замурована у стіну вежі турками.

Сатанівський замок

Залишки Сатанівського замку збереглися на берегах річки Збруч. Чому така містична назва - Сатанов? За однією версією, походження назви міста від готського слова sough – шарудіння. За другою – через багатовіковий активний опір місцевого язичницького населення. Обряди на честь богів слов'янської міфології проводили тут до середини XVI століття. Одна з перших на Волині круглих кам'яних веж збудована у 1431 році за наказом подільського воєводи Петра Одровонжа саме у Сатанові. Для порівняння - саме в цей рік в Руані загинула легендарна Жанна Д’Арк. Середньовічна вежа Одровонжа височіє й донині; можна побачити, як вузька із зовнішнього боку бійниця розширюється всередині для зручності лучника.

Замки Хмельниччини: Сатанівський замок

У середині XVII століття Сатанов перейшов у володіння родом Синявських, які профінансували будівництво нового замку. Фортеця п'ятикутної форми у Сатанові складалася з двох ліній захисних мурів та двох ліній ровів. Висота фортечних стін сягала 11 метрів. По кутах простір контролювали з висоти сторожових веж, кожна мінімум на три яруси. Дивує якість роботи мулярів: здалеку стіни здаються викладеними з цегли. Насправді, це кам'яні блоки, які обтесали до єдиного стандарту.

Замки Хмельниччини: Сатанівський замок

Непроста історія воєн та повстань часів Богдана Хмельницького залишили свій слід у міфології Сатанівського замку. За легендою, брацлавський полковник Данило Нечай мав намір пограбувати мешканців містечка. Захистили Сатанів удова із сімома синами та їхніми дружинами. На півдні Сатанова туристам показують сім пагорбів, які стали могилами воїнів та їхніх відважних дружин.

Поки не підтвердили археологи дві головні легенди Сатанівського замку: про незліченні скарби, що нібито замуровані в товсті стіни, та про величезний підземний тунель на протилежний берег річки Збруч.

Старокостянтинівський замок

Легендарна резиденція князів Острозьких на річці Случ неодноразово доводила здатність відбивати атаки завойовників. Десять років, з 1561 по 1571 роки, будували фортечні мури та вежі за наказом князя Костянтина-Василя Острозького. Захопити Старокостянтинівський замок вперше вдалося лише військам Богдана Хмельницького.

Палац, вежа-донжон, сторожові вежі, фортечні мури, церква, дзвіниця, північна брама збереглися до наших днів. Всередині замку можна побачити князівський колодязь, який має власну легенду: вода з криниці вилікувала від епілепсії дочку замкового священика.

Замки Хмельниччини: Старокостянтинівський замок

Одна з найнезвичайніших легенд Старокостянтинівського замку розповідає про польського короля Сигізмунда II, який у розкішних шатах й короні вирішив дістатися замку на човні. Підступний річковий потік королівський човен перевернув, Сигізмундові довелося у воді заради спасіння позбутися важкого парчового вбрання та золотої корони. Можливо, королівська корона і зараз лежить на дні річки Случ, десь поблизу від легендарного затонулого човна зі скарбами польських аристократів.

Хочеться вірити, що старовинний замок князя Острозького збережеться для майбутніх поколінь: у дні повномасштабної агресії Росії назва «Старкон» занадто часто зустрічається у звітах про ракетні атаки.

Меджибізький замок

Приголомшливе тло для романтичних фотосесій: стіни та вежі Меджибізького замку чудово збереглися та мальовничо відображаються у спокійних водах річки. Фортеця звели на місці злиття річки Бужок та Південного Бугу у XVI столітті. Товщина мурів до 4 м., висота стін фортеці до 17м. На території історико-культурного заповідника можна побачити експозиції кількох музеїв та старовинні споруди: Лицарська Вежа п'ятикутної форми, триповерхова Офіцерська вежа, палацовий комплекс у стилі Ренесанс, сакральні споруди, бастіони, фортечні мури з контрфорсами.

Замки Хмельниччини: Меджибізький замок

Оборонні споруди у стратегічно важливому районі зводили ще за часів Юрія Долгорукого. Литовське панування залишило на згадку церкву у романському стилі XIV століття.

У 1432 році Меджибіж стає замком Польської корони. Двісті років трикутник на річковому березі постійно зміцнювали та реконструювали військові інженери. Фортеця витримала десятки облог та втратила свої оборонні функції лише після розвитку артилерії. Надалі Меджибізький замок перетворився на резиденцію з палацовим комплексом та костелом. Синявські, Чарторийські та царська родина постійно перебудовували замок. У ХІХ столітті з'явився «Білий Лебідь» - палац у псевдо готичному стилі.

Традиційно для старовинних замків туристам розповідають про заховані під стінами або у криптах соборів скарби. А ще біля Меджибіського замку можна зустріти одразу двох привидів: непокірного ченця та «Білої Пані» - закатованої татарами нареченої.

Летичівський замок

Будівництво перших дерев'яних сторожових веж і земляних валів біля Летичева профінансував 1362 року рід князів Коріатовичів. Наприкінці XVI століття Ян Потоцький наказав замінити старі дерев'яні мури на кам'яні. Високі мури та потужну вежу замку Потоцького туристи можуть побачити й понині. Подвійний ряд стін з внутрішнім ровом та зовнішнім земляним валом забезпечував надійну оборону замку. Доповнили оборонну систему два ставки з греблею та міцна гребля на річці.

За легендою, за збереження стін Летичівського замку відповідав Чарівний Камінь, який був замурований одним із майстрів-чарівників. Як тільки зник Чарівний Камінь, так і стали мури замку руйнуватися.

Замки Хмельниччини: Летичівський замок

Стіни Летичівського замку пам'ятають біля сотні облог, учасників повстання Кармелюка та в'язнів єврейського гетто за часів німецької окупації. У замковому костелі зберігається чудотворна ікона Летичівської Божої Матері, її Санктуарій щорічно відвідують тисячі прочан. За легендою, під час однієї з облог сяйво цієї ікони змусило турецьке військо відступити від стін фортеці.

Замки Хмельниччини: чудотворна ікона Летичівської Божої Матері

Залишається загадкою заплутана мережа підземних тунелів і сховищ під Летичівським замком. Місцеве населення вірить, що десь у підземеллі душі загиблих воїнів охороняють золоті скарби Яна Потоцького. Якщо вночі забратися на сторожову вежу, можна почути звуки битви, бій барабанів та крики воїнів.

Землі Волині та Поділля віками були предметом розбрату між аристократичними родами та запеклих боїв між державами. Потужні фортечні мури, суворі замкові вежі, таємничі підземелля зберегли пам'ять про амбіції гетьманів та поразки королів, відвагу місцевих жителів та талановитих майстрів. Знайомтеся зі спадщиною своєї країни сьогодні, щоби завтра не годувати армію загарбників.