Загублене у лісах Волині урочище непросто знайти навіть в наші часи. Але варто. Легендарне місце зародження Української Повстанської Армії включають до своїх маршрутів сотні туристів, які досліджують туристичні маршрути Волині на авто чи велосипедами. Як знайти найсекретніший штаб УПА на Волині та що можна побачити сьогодні у таємничому урочищі? Портал «Туристична Волинь» знайомить із дуже незвичайним і цікавим історичним маршрутом.
- 1. Як туристам дістатися до урочища Вовчак
- 2. Секретна база УПА в урочищі Вовчак
- 3. Драматичне відродження бази в урочищі Вовчак
Як туристам дістатися до урочища Вовчак
Українські повстанці обрали для своєї бази по-справжньому важкодоступне місце: навколо густий прадавній ліс та підступне болото «Вовчі лози». Історико-культурний комплекс «Волинська Січ» знаходиться на межі Турійського та Володимир-Волинського районів Волинської області, для зручності пошуку відзначений на Google maps. Найближчі села – Ревушки, Свійчив, Свинарин.
Найзручніший маршрут для самостійних туристів та груп – подорож трасою Н22 від Луцька на захід у бік міста Володимир. Довжина маршруту 75 км. У селі Микуличі повернути на північ (вул. Нова) до села Свійчив. Далі мостом через річку Турія дістатися до розвилки. Ліворуч – дорога на село Ревушки. Праворуч – шлях в таємне урочище Вовчак.
Секретна база УПА в урочищі Вовчак
Після ухваленого на II Конференції ОУН(б) у квітні 1942 року рішення про формування українських військових загонів виникла потреба у навчальній базі для командирів середнього та молодшого рівня. На крихітному хуторі подалі від стратегічних доріг та великих населених пунктів провідником із позивним «Ящур» було організовано невеликий опорний пункт українських партизанів. За кілька місяців під керівництвом першого командира УПА-Північ на Волині Дмитра Клячківського (один з позивних «Клим Савур») опорний пункт розширили до секретної бази та навчального центру.
Періодично на базу у волинському лісі переїжджав Головний штаб УПА-Північ та база військової округи «Заграва». Також в урочищі інколи базувався штаб Військового округу Турів. Саме тут планували основні операції та забезпечували комунікацію між різними осередками армії.
«Січ» на Волині стала повноцінним боєздатним підрозділом: постійно на базі було близько двох сотень воїнів. У розпорядженні бійців були кулемети, артилерійські гармати, автомобілі, мотоцикли та один трофейний німецький танк (сміливці його перегнали до лісу та відремонтували).
В урочищі Вовчак виріс справжній військовий табір: тут був штаб та навчальна база; працювали тартак (лісопильня), кухні, коптильні, пекарня, шпиталь, кузні, ремонтні цехи, стайні. В артілі посеред лісу шили обмундирування та взуття для бійців. На базі спільно працювали місцеві жителі, уродженці Галичини та багатонаціональне товариство радянських солдатів, що, які втекли з німецького концтабору в Володимир-Волинському. Йшли в ліс до УПА й колишні поліцейські, разом із зброєю та цінною інформацією. Штаб цілодобово охоронявся, для зв'язку працювали радисти та телефоністи.
Блискавичні рейди, що були сплановані в урочищі Вовчак, призводили до значних втрат у окупантів. Відразу після успішної операції невеликі групи «розчинялися» у лісах та болотах. За весь час німецької окупації Волині виявити базу УПА в урочищі Вовчак противнику не вдалося.
Радянські війська знищили базу УПА в урочищі Вовчак 27 січня 1944 року. За легендою, місце бази видали кілька колишніх військовополонених, які працювали в артілі. Щоб повністю стерти пам'ять про військову базу українських повстанців, 1946 року нова влада пригнала бульдозери.
Бліндажі, склади, опорні пункти, майстерні, хати: усі споруди колишнього крихітного сіла повністю знищили. Одночасно бульдозерами знищили цвинтар, який був розташований поблизу: окремі та братські могили. Дивом збереглися три надгробні плити над похованнями колишніх мешканців села Вовчак. Декілька десятиліть жителі навколишніх сіл воліли нічого не згадувати про трагічну історію урочища Вовчак.
Драматичне відродження бази в урочищі Вовчак
Перші роботи з розчищення просякнутої кров’ю території колишньої повстанської бази членами Волинської організації «Свобода» було розпочато на початку нового століття. У 2016-2017 роках групи ентузіастів організували в урочищі унікальний історико-культурний комплекс: знову з'явилися фортифікаційні споруди, окопи, криївки. З'явилися в урочищі дві невеликі автентичні волинські хати та каплиця.
Першим директором заповідника став учасник бойових дій 2014 року Василь Мазурик. На жаль, військове минуле на східному фронті не пройшло безслідно: 2023 року організатор заповідника помер.
Сьогодні на базі заповідника організовано музейні експозиції, які знайомлять туристів з історією визвольного руху волинян у роки Другої світової війни та реальними історіями українського спротиву російській агресії з 2014 року. Війна з агресором триває. Не зникне пам'ять про тих, хто готовий виборювати свою свободу. Урочище Вовчак нагадає.
