Величний костел - головна архітектурна домінанта міста, яка проглядається практично з усіх його точок. Складається з костелу, келій та незвичайної дзвіниці.
Монастир було збудовано майже одночасно з замком (1627), але зберігся комплекс в дещо іншому вигляді. 1755 року його було реконструйовано в ренесансно-барочному стилі. В інтер‘єрах було застосовано так званий ілюзорний живопис. Частково збереглися вівтарі зі скульптурним оздобленням 18 ст. (авторства А. Осінського), фрагменти стінопису кінця 18 ст. та 19 ст. Після реставрації 1999 року від живопису збереглися лише фрагменти, як і від чудового різьбяного декору монастиря.
Монастир був одним з найвпливовіших на Поділлі аж поки не настали австрійсько-угорські часи (1785р.), коли заклад секуляризовали за наказом цісаря. При кляшторі діяли філософські студії, відбувалися провінційні капітули.
З 1768р. при монастирі діяв шпиталь-притулок для бідних та хворих, а з 1777р. - парафіяльна школа та латинська гімназія. Тут отримали освіту Ігнацій Дашинський (Ignacy Daszyski, політик, премєр Любельського уряду в 1918р., маршалек сейму в 1928,1930 рр.) i архиєпископ, кавалер Ордену Білого Орла Ігнацій Токарчук (Ignacy Tokarczuk). Гімназія в 1924р. отримала державний статус. Під час українсько-польської війни 1918-1920 рр. кляштор сильно постраждав, а вже в післявоєнний час взагалі перетворився на руїну.
Дзвіниця (1746-1755, архітектор Йоган Ганц) є складовою комплексу монастиря бернардинів. Розміщена на північ від костелу, прилягає до оборонних мурів, що оточують комплекс. Дзвіниця мурована з каменю та цегли, прямокутна в плані, двоярусна, фасади тиньковані, членовані лопатками і розділені карнизами. Вікна арочної та прямокутної форм. Фронтон увінчує скульптурна постать святого. Двосхилий дах має дерев'яні конструкції, покрівля виконана з оцинкованого заліза. У пивницях півциркульні склепіння. На відміну від костелу, дзвіниця не була ушкоджена під час пожежі 1788 р., а тому зберегла свої первісні барокові форми.
Бернардини повернулися в місто в 1990 р. Тепер позаду ті часи, коли в кляшторі стояли верстати військового заводу, а у костелі було сховище міндобрив. Зараз храм потроху приводять в нормальний стан, хоча його підвали, кажуть, все ще повні кісток і черепів/ Чи це сувеніри від монахів минулих століть, а чи від більш пізніх жервт тоталітарних режимів, сказати важко.
Недалеко від костелу розташована цікава в архітектурному плані церква Успіння. Саме в 1999 р. сталося лихо: кілька будинків в центрі Збаража провалилося. Зсуви продовжуються, що ставить під загрозу збереження старих кам‘яниць в центрі.
Адреса: 47300, Збаразький район, м.Збараж, вул. Незалежності, 10
