Легенда про багатство

Рекомендований шукачам не лишень матеріальних скарбів

…І подарував Літній Король Дружині-Королеві Замок Старовинний. Стояв він на стрімкій горі і був оточений кам’яним муром. І вподобала його Королева, бо місцина ця нагадала їй рідні краї. І стала володаркою Замку Старовинного. Королева була не лишень вродливою, а й дуже енергійною панною. І почала вона все навколо розбудовувати, і багатство примножувати. Охочих відшукати її скарби вистачає й нині. Кажуть, золото заховане у замковій криниці. Наче саме поблизу цього колодязя на горі на руїнах Замку раз у рік з’являється образ Королеви. Одягнена у все біле, простоволоса, вона тримає ключ від скарбниці. Щоб забрати його, неодмінно треба бути чоловіком, до того ж сміливим… Та в краї цьому є значно більша цінність, ніж скарби Королеви. Саме тут знаходиться одна з найвизначніших православних святинь, де з давніх-давен відбуваються справжні дива.

• Кременець. Історія виникнення
• Як виникло місто Почаїв
• Старовинні легенди
• Туристичні екскурсії
• Як доїхати
• Висновок
• Дійові особи

Кременець і Почаїв – два містечка на півночі Тернопільської області, які мають дуже цікаву історію. Тому подорожуючи в одне місто, обов’язково треба завітати й в інше.

Вони розташовані в дуже мальовничих місцях. Така природа заворожує і притягує. Недарма на цій території розташовані ботанічні сади та національні парки. Але не тільки природою вони багаті. У 2001 році тут було засновано Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник. У містах Кременець і Почаїв нараховується аж 17 пам’яток XIV-XX ст..

Кременець. Історія виникнення

Кременець легко можна назвати одним з найдавніших міст України. Археологічні дослідження довели, що на цих територіях люди постійно проживали від кінця ІX ст., коли Волинь населяли слов’янські племена. Як укріплене городище, Кременець існував вже у 1064 році, коли на нього напали передові війська князя Болеслава II Сміливого.

Але у літописах згадки про нього з’явилися трохи пізніше. На початку ХІІІ ст. на Замковій горі, яка має висоту 400 м над рівнем моря, з каменя та вапна було побудовано Кременецький замок. На той момент він вражав своєю величчю та неприступністю. Він зміг встояти перед нападом угорської армії короля Андраша II у 1226 році. Потім він легко вистояв перед татаро-монгольским наступом хана Батия у 1240-1241 рр., а пізніше у 1246 році знов витримав напад татарського війська, вже під керівництвом хана Куремси. Але як би сильно не захищав замок своїх жителів від нападників, перед своїми захисниками він таки не встояв. У 1261 році волинський князь Василько Романович підписав мирну угоду з татарським ханом Бурундаєм, за якою багато слов’янських укріплень мали бути розібрані.

О 1288 році на Волині почав правити князь Мстислав Данилович. З його ініціативи замок в Кременці почали відроджувати. Це возводився вже той замок, залишки якого зараз можна побачити на Замковій горі. Він будувався не один рік. Висота стін досягала восьми метрів, а їх товщина близько двох метрів. Кам’яна двоповерхова вежа з отвором у вигляді арки слугувала центральним входом до замку. А велика триповерхова вежа була збудована для кращого обзору місцевості і контролю прилежних територій.

У XIV та XV ст.. правління замку весь час змінювалось. За цей час за нього постійно йшла боротьба між волинськими, польськими, литовськими та угорськими князями. У 1396 році нарешті Кременецький замок відновили, привели до бойової готовності, тоді тут правив литовський князь Вітовт. Ще довго ці території належали до литовського князівства.

В 1535 році замком стала правити дружина великого литовського князя Сигізмунда І – Бона Сфорца Арагонська. За її правління замок заграв новими барвами. Тут звелися нові фортифікаційні споруди, оборонні вежі та два підйомні мости. Після смерті княгині, замок перейшов до її сина Сигізмунда ІІ Августа. У 1569 році він разом з польським королівством укладає союз - Люблінську унію, після чого замок входить до складу новоутвореної держави Речі Посполитої.

У 1648 році почалась Українська національна революція, причинами якої було відродження прав і свобод українського народу, яким всі ці роки заважало керівництво Речі Посполитої. Вже восени цього року військом Максима Кривоноса замок було відбито у поляків. Штурм замку продовжувався близько шести тижнів і за цей час його було майже зруйновано. Більше його не відбудовували. До наших днів збереглися лише двоповерхова вежа з аркою, оборонні мури, частина палацу і вежа.

Як виникло місто Почаїв

Місто Почаїв знаходиться в 20 км від міста Кременець. Тому його теж можна назвати дуже старовинним містом. Археологічні дослідження цієї території показали, що люди тут жили ще за доби неоліту. Але у літописах звістки про нього датуються лише 1240 р. Тоді, рятуючись від Золотої Орди, яка захопила Київ, тут ховалися монахи. У печерах в товщі гір вони збудували перші приміщення монастиря. А на терасі уклону пагорба возвели невелику дерев’яну церкву Успіння. Це був початок життя, нині відомої, Почаївської лаври.

У 1442 році, коли всіма волинськими землями правили литовці, передав князь Казимир IV місто Почаїв кременецькому війтові. С тих пір так і передавалося місто під правління заможним панам.

На початку XVI ст. місто перейшло у власність українського заможного роду Гостських. Тоді і почалась історія міста Почаїв, як духовного центру. У 1597 році Ганна Гостська започаткувала тут православний чоловічий монастир. Її коштом тут збудували кам’яну церкву та келії для монахів. Гостська віддала монахам у власність ліси і поля. Але найкоштовнішим подарунком була чудотворна ікона Божої Матері.

1721 р. монастир силою захопили греко-католики і скасували в ньому православ’я. В ті роки лавра почала набувати більш великих розмірів. У 1771 році почалося будування Успенського собору за проектом архітектора Г. Гофмана. Пізніше у будівництві лаври вже приймали участь такі відомі архітектори, як Кульчицький та брати Полейовські. Тоді тут з’явилися архієрейський будинок, дзвіниця та надбрамний корпус, а всі старі споруди було реставровано.

Що ж стосовно міста Почаїв, то у 1795 році після третього поділу Польщі, у складі Кременецького повіту Волинської губернії, воно увійшло до складу Російської імперії. В ті роки у місті добре працювала друкарня, було багато дрібних крамниць, а також цегляний і свічковий заводи. Але не дивлячись на те, що місто було російське, монастир все ще залишався греко-католицьким. І лише після польського повстання, у 1832 році знов набув чину православного і отримав назву Почаївська Лавра. У 1861 році після скасування кріпацтва місто стало центром волості і отримало назву Новий Почаїв, тоді в ньому жило понад 1200 жителів.

На початку 1930 р. місто було поділене на с. Новий Почаїв та місто Почаїв. Через 10 років місто воно отримало статус селища міського типу і стало центром Почаївського району. І лише у 1978 році Почаїв знову отримав статус міста, яким і залишається нині.

Старовинні легенди

Кременець і Почаїв старовинні міста з багатою історією, окутаною багатьма легендами…

Є легенда, що коли Кременецький замок перейшов до правління королеви Бони, її дуже здивували місцеві краєвиди. Гори та дивовижна природа так вразили королеву, що вона назвала ці місця дивом світу. Після чого вона наказала зробити шкіряний міст від гори до гори, щоб вона могла проїхати по ньому з одного замку в інший. Та коли цей міст був готовий, королева поїхала по ньому і він обірвався.

Ще одна легенда пов’язана з королевою Боною. Ця легенда про колодязь, що знаходиться на вершині гори. Цей колодязь почали викопувати як раз тоді, коли королева зайнялась укріпленням замку. Але як глибоко його не копали, до води не дісталися. Великий, довжиною аж 90 метрів, він зовсім не заповнений водою. Вважається, що свої скарби королева Бона заховала саме в ньому. Тим паче, на глибині 25 метрів у колодязі знаходиться п’ять загадкових щаблинок, які нікуди не ведуть. А на глибині 40 метрів знаходиться таємничий грот, але нікому не відомо, що у ньому.

Існує й інша легенда про скарби королеви Бони. Вважається, що заховані вони у підземеллі під Кременецьким замком. І щороку лише у Великодню ніч по руїнах замку блукає її привид з ключами від таємної двері. Лише сміливий юначе, який не злякається і зможе поцілувати королеву, отримає від неї ключ. Але все потрібно робити швидко, поки дзвони б’ють 12 разів. Тому що як тільки пролунає останній дзвін, двері в підземелля зачиняться і привид забере його з собою.

Цікава легенда є про Дівочі скелі, що на північно-східній околиці міста Кременця. Коли на волинські землі протягом багатьох років нападали татаро-монгольські війська, забирали вони гарних дівчат до своїх гаремів. І ось якось дівчата домовились і вирішили вночі втекти. Коли охорона побачила і почала їх наздоганяти, дівчата почали стрибати з урвища. Так і з’явилася назва Дівочі скелі.

Інша легенда гласить, що на місці Дівочих скель раніше стояв дівочий монастир. До нього приходили незаймані дівчата, які залишалися у ньому на все своє життя.

Ще одна легенда стосується назви річки Ірви, в долині якої лежить місто Кременець. Кажуть, правив тут колись князь. І була в того князя небаченої краси дочка на ім’я Ірва. Одного разу напали на городище вархоніти і почав вимагати їх отаман, щоб віддав князь за нього свою доньку. На що князь відповів відмовою, тому що у слов‘ян дівчина мала право сама обирати собі нареченого. Тоді передав отаман для Ірви подарунок - хустку шовкову. Але дівчина розлютилася і розірвала її, наголосив, що якщо хустка знов стане цілою, то вона вийде заміж за чужинця. Розізлився ватажок та наказав завоювати городище і забрати Ірву. На жаль, ворог був сильніше і вся оборона замку загинула, разом із князем. Ірва не хотіла здаватися ворогам, тому розбіглася і стрибнула з високої скелі. Дівчина розбилася о камені, а з очей її витекли сльози, що утворили річку Ірву.

Почаївський монастир також має певні легенди. Одна з них дуже цікава. Коли ченці, намагалися врятуватися від татаро-монголів, що захопили Київ, заселились у печерах в товщі Почаївської гори, то з‘явилася над горою Матір Божа у вогняному стовпі. Торкнувшись скелі, вона залишила відбиток своєї стопи, з якого забило цілюще джерело. Зараз цей слід належить до однієї із святинь монастиря.

Ще одна легенда відноситься до часів Збаражської війни. Тоді татари обступили монастир із трьох сторін. Укріплення були слабкі, тому не могли захистити ченців. Ігумен Йосип Добромирський разом з ченцями та мирянами почали молитися. Як тільки вони виголосили перші слова з акафісту "Взбранной Воєводі", над церквою з'явилася Божа матір та преподобний Іов Почаївський та ангели небесні, що тримали оголені мечі. Татари прийняли їх за привидів та почали стріляти в них, але стріли дивним образом поверталися і потрапляли в тих, хто їх пускав. Тоді ворога охопила паніка та жах і вони почали тікати. Наздоганяли їх тоді захисники монастиря і захоплювали у полон. Полонені жили в монастирі, а згодом прийняли християнство і залишилися тут назавжди. Нині кожен рік тут згадують дивовижну допомогу Пресвятої Богородиці. В цей день, 5 серпня у Почаївській лаврі святкують день Почаївської ікони Божої Матері.

Туристичні екскурсії

Їдучи у ці місця треба організувати своє дозвілля так, щоб одразу відвідати обидва міста. Тут дуже незвична природа, тому Кременець ще називають Волинською Швейцарією. Великі гори, вкриті густим старим лісом, а якщо піднятися на вершину однієї з таких гір, то можна побачити неповторні пейзажі. Тут розмістився, так званий, Гологоро-Кременецький кряж довжиною майже 170 км.

На під’їзді до міста Кременець першою зустрінеться Замкова гора, на вершині якої можна оглянути руїни Кременецького замку. До того ж, з вершини гори, історичну частину міста видно, як на долоні. Далі, як раз, обов’язково треба буде прогулятися історичним містом, подивитися Богоявленський жіночий монастир, Миколаївський собор, Кременецький ліцей та дома-близнята. Далі можна добре провести час в ботанічному саду. Це найстаріший ботанічний сад в Україні, який було засновано ще у 1806 році. Тут зростають дерева, які було посаджено в рік заснування ботанічного саду. Ще одною цікавинкою для туристів є дерев’яна санно-бобслейна траса. Прокотитися тут може кожен охочий. На основній трасі сані розвивають швидкість до 112 км за годину.

Місто Почаїв знаходиться в Кременецькому районі і їхати до нього зовсім недалеко. Воно розмістилося у дуже мальовничому місті між пагорбами Кременецьких гір. Але славиться Почаїв звісно ж Свято-Успенською Почаївською лаврою, з якої завжди починаються всі екскурсії цим містом.

Почаївська лавра є найбільшою православною святинею Волині, яка відома всьому православному світу. Собор Святої Трійці та Успенський собор вражають довершеністю своїх форм, а дзвіниця висотою 65 м дивує своїм великим дзвоном, що важить 11,5 т.

Сюди їдуть паломники зі всього світу, тому що три визначні святині християнства знаходяться саме тут. Це чудотворна ікона Божої Матері, яку подарувала ченцям засновниця монастиря Ганна Гостська ще в 1597 р., печерна церква преподобного Іова, що знаходиться в справжній печері і де лежать його нетлінні мощі, а також відбиток стопи Богородиці, з якого б’є цілюще джерело.

Як доїхати

У випадку, якщо ці міста цікавлять вас, як православні пам’ятки, то краще за все замовляти паломницький тур цими містами. Багато туристичних агенцій пропонують паломницькі тури в ці краї. Але в маршрут, зазвичай, входять не тільки Кременець і Почаїв, а і деякі святині, в які можна завітати по дорозі.

Потяг, автобус. Якщо ж ви самі плануєте відпочинок, то треба буде доїхати до Тернополя. Автобуси та потяги йдуть сюди регулярно. Діставшись Тернополя потягом, треба буде доїхати до автовокзалу. Це можна зробити на громадському транспорті (на тролейбусі чи автобусі), або взяти таксі. Тернопіль не дуже велике місто, тому проїхати до пункту призначення на таксі виходить зовсім не дорого. З автовокзалу на Кременець і на Почаїв регулярно курсують автобуси. Від автовокзалу до Замкової гори десь 3 км, можна прогулятися до неї пішки, або під’їхати на громадському транспорті.

Автомобіль. Для подорожі на своєму авто з Луцька їхати по трасі М19 до міста Дубно, а далі до міста Кременець. З Києва їхати трасою Е40 до Житомира, потім на Новоград-Волинський, далі на Рівне і знову до міста Дубно, за яким повернути на Кременець.

Щоб дістатися міста Почаїв з міста Кременець, треба знов таки дістатися автовокзалу. Автобуси на Почаїв курсують звідти регулярно.

Потяг, автобус. Якщо ж ви їдете цілеспрямовано до Почаєва, то так само, треба спершу дістатися Тернополя на потязі чи автобусі. Далі громадським транспортом чи таксі доїхати до автовокзалу і звідти відправитися до Почаєва.

Автомобіль. З Луцька на автомобілі треба їхати по трасі М19 до міста Радивилів, а там звернути на Почаїв. З Києва їхати трасою Е40 до Житомира, потім до Новоград-Волинського, потім на Рівне і їхати до міста Радивилів, де потім по трасі Р26 їхати до Почаєва.

Висновок

Мало розказувати про Кременець і про Почаїв… Все це потрібно побачити своїми очима, вбирати кожною клітинкою тіла.

Не дарма саме ці міста увійшли в історичну заповідну зону. Метою створення заповідника було подальше досконале вивчення археологічних об’єктів, їх подальша реставрація та експлуатація в туристичних, наукових та дослідницьких цілях, а також налагодження належної охорони.

Дійові особи:

Літній Король - Сигізмунд I Старий, великий князь литовський і король польський.

Дружина-Королева- Бона Сфорца, неаполітанська принцеса, королева польська, велика княгиня литовська. Славилася красою, енергійністю та амбітністю. Ще за життя свого літнього чоловіка фактично правила країною.

Замок Старовинний – Кременецький замок.

Стрімка гора – гора Бона заввишки майже 400 метрів. Названа так на честь королеви. Нині замкова гора з руїнами середньовічної фортеці є візитівкою Кременця. Той, хто зійде на її вершину, побачить усе місто, як на долоні.

Рідні краї - італійське місто Барі.

Все навколо розбудовувати - Бона значно укріпила й озброїла замок, за її розпорядженням спорудили францисканський монастир.

Раз у рік – у Великодню ніч.

В цьому краї – на Тернопільщині. Тут у 2001 році створили Кременецько-Почаївський державний історико-культурний заповідник. Нині він оберігає 17 пам’яток ХІV-ХХ століть. Серед них - руїни Кременецького замку, Свято-Миколаївський собор, ансамблі архітектурних споруд Кременецького Свято-Богоявленського монастиря, Кременецького єзуїтського монастиря та Почаївської Свято-Успенської лаври.

Одна з найвизначніших православних святинь - Почаївська лавра. За переказами, її заснували ченці Києво-Печерського монастиря, які втекли від татар. Це тут на горі у сліпучому сяйві монахові Іову з’явився образ Матері Божої. Відтоді тут б’є джерело з цілющою водою. Зберігається в лаврі й чудотворна Почаївська ікона Богородиці, яка зцілювала недужих ще у ХVІ столітті.