Куди їхати: м. Корець

З собою варто взяти:

• — головний убір для мандрівниць;
• — годинник;
• — збірник поезій Олександра Пушкіна;
• — готовність зазирнути у вулик-монастир;
• — надцять гривень.

Споконвіків Кореччина була (епі)центром духовності. Лишень тут є унікальне село, де чи не в кожній хаті живе священик. Вихідці звідти проповідують слово Боже навіть у Японії. Ще одним феноменом Корця, (певна річ, сакральним) є те, що тут — найвища концентрація церков. У містечку, де трохи більше 7 тисяч місцевих мешканців, налічується аж десять храмів. За це його називають місцевою Меккою. А найвизначнішою пам’яткою є Свято-Троїцький жіночий монастир. Він — один із небагатьох, який не закрила радянська влада. Монастир заснував князь Самуїл Корецький. А серед черниць були сестри-княжни. Саме вони започаткували мистецьку традицію вишивати золотом. Її. До речі, підтримують і донині. Є в монастирі й чудотворна ікона, і криниця з цілющою водою, і історії про покровителів обителі. Одна із них — про першу наречену Пушкіна Анну Андро (у дівоцтві Оленіну). Вона, до речі, тут і похована.

Тож якщо цікаво почути, як світська красуня з Петербургу, в яку був закоханий геній-поет, опинилася в Корці, чому за стінами монастиря не переводять годинник, а ще преклонитися до родової ікони князів Корецьких, яка творить дива, побачити монастирську пасіку із вуликами у формі храмів, тоді цей маршрут — для Вас.